Собор чи базар штучного інтелекту?

Кількість публікацій в галузі штучного інтелекту (ШІ) така, що ніхто не встигає пропрацювати всі. Чи не здається мені, що це якось неправильно?
Ні, не здається. Поясню чому.

Почну з того, що це — невідворотній процес у будь-якій галузі. Час енциклопедистів проходить, настає час все більш і більш вузьких спеціалістів. Давно немає спеціалістів з “комп’ютерного зору” взагалі, а є — з 3D реконструкції, трекінгу, сегментації, тощо. Тут нічого не вдієш. Але можна доволі швидко перекваліфікуватися до будь-якого іншого напрямку. До будь-якого конкретно, але не до всіх разом.

Ідемо далі. Чи треба пропрацьовувати всі-всі-всі статті? Деякі можна поверхнево глянути і відразу ж відфільтрувати як нерелевантні чи низької якості. З інших (це 80%) достатньо взяти лише висновок. І лише невеликий обсяг є сенс читати детально і вдумливо. Через те, що крітерії у різних людей різні — то всі статті так, чи інакше, будуть пропрацьовані — просто не кожним окремо, а всією спільнотою в цілому.

Крім того, серед статей доволі багато “дублікатів”. В кожний момент часу в кожній галузі є певна кількість очевидних покращень, над якими працюють одночасно декілька груп у світі. Так, є певна “неефективність” в цьому, з однієї точки зору. Але з точки зору інженеру, “об’єм склянки має коефіцієнт запасу два”. Більше “однакових” статей покращує вихідну якість в перспективі — замість однієї варіації певної ідеї, у нас буде декілька. І через деякій час цей ворох статей і методів дистилюється в якусь загальноприйняту практику чи методику. Не дарма поточну систему наукових публікацій називають Graduate student descent — аспірантський градієнтний спуск. Кожен окремий крок досить ненадійний, але процес разом дає хороші результати.

Насамкінець, здагаю чудове ессе “Собор і базар”. Воно написано про розробку програмного забезпечення, але чудово переноситься і на науку.
Собор в науці: статті робляться колом “науковців”, проходять пір рев’ю, можливо, декілька разів відправляються на доробку. В результаті кожна стаття, скоріш за все, дуже вилізана, якісна і виходить раз на пару років. Базар: статті пишуть не лише науковці, а хто завгодно. Результат викладається на арХів, а там вже хто голосніше себе розпіарить і в кого більш якісна стаття, визначить час і загальна аудиторія.
Наука в сфері ШІ давно відійшла від чистого “собору” і невпинно рухається до моделі базару. І це добре.